У більшості сімей батьки прагнуть знайти спільну мову з дитиною -- під час "кризи трьох років", у складний підлітковий період і навіть тоді, коли дитина вже сама стала дорослою.
Власне, одним з шляхів встановлення такого зв'язку психологи називають написання листів своїй дитині. Причому краще не друкувати його на комп'ютері, а писати.
Навіщо писати листи дитині? "Добрий лікар" розпитує Олену Головіну, гештальт-терапевта, психолога-практика.
-- Що це за "рецепт"?
-- Річ у тім, що з народженням дитини змінюється розстановка ролей у родині. Молоді батьки, які раніше "належали" одне одному, тепер мають розділити любов, увагу та обов'язки з іншими, новими членами сім'ї. І дуже часто не знають, як це зробити. Ось чому один з піків розлучень часто припадає на перший рік після народження дитини, коли люди не можуть знайти себе в цій новій ролі.
Та й новонароджена дитина потрапляє у пастку криз. Наприклад, вже на першому році життя людина переживає так звану кризу довіри. Тут важлива кожна деталь -- чи була дитина бажаною, чи бере участь батько у догляді немовляти. Від цього залежить усе подальше ставлення людини до життя -- чи буде вона підозріливою, песимістичною, чи матиме базову довіру до світу.
Далі іде криза трьох років, що проявляється у впертості неслухняності дитини. Неправильно пережита криза трьох років загострюється у віці 5 -- 6 років, коли дитина повинна самоствердитися. Є криза 7 -- 12 років, яка супроводжує соціалізацію дитини, є славнозвісна підліткова криза з її бунтами.
Проте більшість людей про ці кризи не знають, а тому переживають їх інтуїтивно і не завжди правильно. На допомогу може прийти писання листів.
Це взагалі дуже потужний психологічний прийом. Той самий принцип лежить у написанні щоденників, коли людина описує події за день та емоції, які пережила. Це допомагає вивільнити їх, зробити самоаналіз, рефлексію.
-- Що має бути в таких листах до дитини?
-- Ви можете розповісти, яким був день, -- що сталося у житті дитини чи родини. Добре проілюструвати лист фотографією, малюнком, листівкою чи запискою. Втім необов'язково робити історичний опис -- можете написати ваші переживання, наприклад, у відповідь на хворобу дитини чи на сварку з нею. Можна описати кумедні історії. Можна написати про свої надії. Одне слово, тут нема певної теми.
Як і визначеної дати. Ви можете приурочувати такі листи, наприклад, до дня народження дитини. Або до нового року. Або до будь-якої іншої важливої дати. Або взагалі писати, обираючи дату випадково.
Складайте ці листи, а потім вручіть, скажімо, на повноліття дитини. Або на весілля. Або на народження її власної -- вашого онука чи онуки. Повірте, такі листи з дитинства дуже цінні в дорослому віці. Це буде неоціненним сховищем батьківської любові, яка приходитиме на допомогу у важкі чи радісні хвилини.
Адже сучасні діти живуть у дуже тривожному суспільстві. Дорослі часто зривають на них свою злість, агресію, незадоволення, тривогу. А такі листи покажуть вашій дитині, що вона завжди була вам дуже дорога.
Крім того, кожній людині важливо почуватися причетною до певного кола. У цьому випадку виявляється причетність до батьківської родини. І в майбутньому такі діти, як правило, більше цінують свої власні родини.
