Такого висновку дiйшли науковцi Абердинського унiверситету (Шотландiя).
Два роки вони спостерiгали за людьми, що перебували у пригнiченому станi через розлуку зi своєю "половинкою". Показники їхньої серцевої дiяльностi зiставляли з даними пацiєнтiв кардiологiчних вiддiлень.
I з'ясувалося, що серце внаслiдок стресу, викликаного любовними переживаннями, зазнає майже такого ж ураження, як у тих, в кого стався iнфаркт мiокарда. Крiм того, лiкарi помiтили, що жiнки переживають серцевий бiль, спровокований негативними емоцiями, набагато гострiше, нiж чоловiки.
-- Тож вираз "розбите серце" -- не художнiй образ, а, по сутi, готовий дiагноз?
-- Звiсно, в медичнiй картцi хворого такий дiагноз не напишуть. Однак є таке поняття, як стресова кардiомiопатiя, -- пояснив Анатолiй Дорогой, лiкар-кардiолог, доктор медичних наук. -- Цьому стану передує зазвичай сильне емоцiйне потрясiння, наприклад розрив із коханим. Чи втрата такої людини.
Симптоми стресової кардiомiопатiї подiбнi до проявiв iнфаркту: виникає рiзкий бiль у грудях, з'являються проблеми з диханням, нудота, запаморочення, по обличчю пiт тече градом... I причина -- не проблеми iз судинами серця як такi, не закупорення артерiї, а рiзкий приплив стресових гормонiв, як-от адреналiн.
-- Наскiльки це небезпечно?
-- Це може призвести навiть до зупинки серця. Тому iгнорувати такi симптоми аж нiяк не можна. I схема лiкування багато в чому подiбна до терапiї хворих пiсля iнфаркту мiокарда, призначають майже таку ж групу препаратiв. Але хворому дуже важливо не пiддаватися дiї стресу, що викликав бурхливу реакцiю. I це в деяких ситуацiях -- найважче. Може знадобитися допомога й психолога, психотерапевта, адже стабiлiзувати тиск, стан серцевого м'яза кардiолог може, а от вилiкувати хвору душу -- завдання вже iншого плану.
Проблема i в тому, що внаслiдок депресiї, в яку впадає людина, котра пережила втрату коханого, в органiзмi рiзко зменшується кiлькiсть так званих гормонiв радостi, що мають антиоксидантнi властивостi, забезпечують профiлактику утворення тромбiв, сприяють нормалiзацiї тиску. Тож напади можуть повторюватися i повторюватися.
-- Чому ця недуга частiше атакує жiнок?
-- Таку залежнiсть можна частково пояснити бiльшою емоцiйнiстю жiнок, гормональними особливостями їхнього органiзму.
Утiм не захищенi вiд цiєї проблеми й чоловiки. У всiх людей iз так званим розбитим серцем порушується сон, частота ударiв серця зростає, часто стаються перепади тиску. Нерiдко одночасно порушується й робота шлунково-кишкового тракту, вiд чого погiршується робота iмунної системи. Тому з'являється маса рiзних хвороб, у тому числi запального й респiраторного характеру. Людина з розбитим серцем -- легка здобич для багатьох недуг.
-- Як довго такий стан може тривати?
-- Це багато в чому залежить вiд характеру людини, -- каже Iгор Корнiєнко, кандидат психологiчних наук. -- Легше виходять iз такого стану екстраверти -- люди, вiдкритi для спiлкування, вони волiють не залишатися наодинцi зi своїми переживаннями. I це добре, адже, яким сильним не був би бiль вiд втрати коханого, важливо знайти в собi силу "переключитися" на щось позитивне й радiсне. I, можливо, збагнути, що той, хто розбив тобi серце, -- не останнє й навiть не найсильнiше кохання у життi.
